Душа

Душа не хоче блукати міськими вулицями між супермаркетами, рестораціями, багатоповерхівками... Вночі Душа літає в той край, де виросла. І чим далі, то довше там затримується. Вона почала боятися міста, людей у місті і їхніх думок. Вона перестає розуміти людей. Душа стає у місті зайвою, а може, вже й стала.

Там, на межі лісу і степу, філософія потрібна для пізнання незрозумілого. У місті ж вона потрібна для виправдання вчинків. У місті можна сховатися від себе в галасі та хаосі. Там, на межі степу і лісу, — ні.

...Серед рідних з дитинства хуторів Душа і Розум, сховавшись від світу, зовсім не мали між собою непорозумінь.