Душа не хоче блукати міськими вулицями між супермаркетами, рестораціями, багатоповерхівками... Вночі Душа літає в той край де виріс. І чим далі, то довше там затримується. Вона почала боятись міста, людей у місті і їх думок. Вона перестає розуміти людей. Душа стає у місті зайва, а може вже і стала.
Там на межі лісу і степу філософія потрібна для пізнання незрозумілого. В місті ж вона потрібна для виправдовування вчинків. В місті можна сховатись від себе в галасі і хаосі. Там, на межі степу і лісу – ні.
...серед рідних з дитинства хуторів, Душа і Розум заховавшись від Cвіту, зовсім не мали між собою непорозумінь.
Дякую. Такі співзвучні роздуми…
ВідповістиВидалити