Два обличчя однієї біди.

“Фашистів майбутнього називатимуть антифашистами.”

   Цю фразу приписують різним діячам і вказують що вислів адресований до певних країн. Але це не так важливо. Важлива точність цього вислову. Котру підтверджує історія. 

Реінкарнація

Фото з сторінки УП

Гітлер: Як завжди я намагався досягти змін мирним шляхом.
Путін: Ми наполегливо й терпляче намагалися домовитися з провідними країнами НАТО.

Торецьк

 

https://www.youtube.com/watch?v=a9n-IoHR7s8 

Гітлер: Це брехня, коли у світі кажуть, що ми хочемо зробити зміни виключно силою.
Путін: Ми нікому і нічого не збираємось нав'язувати силою.

Соледар

https://www.youtube.com/watch?v=MvbEc9cyxe4

Гітлер: Ви знаєте про нескінченні спроби, які я робив для мирного вирішення проблем Австрії, а потім Судетської області, Богемії та Моравії. Все було марно.
 
Путін: Безкінечно довгі 8 років ми робили все можливе, щоб вирішити ситуацію мирними, політичними засобами. Все дарма.

Часів Яр 

https://www.youtube.com/watch?v=MLAifYicSr4

 
Гітлер: Німеччина не має жодних інтересів на Заході Західний вал назавжди окреслює межі Рейху.
Путін: До наших планів не входить окупація українських територій

Мар'їнка

https://www.youtube.com/watch?v=6lPG-VCHZ4w

Гітлер: Ті, хто живе там (у Польщі. — ред.), німецькі меншини зазнають огидних переслідувань.
Путін: До наших планів не входить окупація українських територій. Її мета (спецоперації – ред.) – захист людей, які протягом 8 років наражаються на знущання, геноцид з боку київського режиму.

Вугледар

https://www.youtube.com/watch?v=rJytKkTN3CY

 
Гітлер: Гданськ був і є німецьким містом, (польський сувалковський. — Ред.) коридор був і є німецьким.
Путін Україна для нас – це не просто сусідня країна. Це невіддільна частина нашої історії, культури, духовного простору.

Бахмут 

 

https://www.youtube.com/watch?v=_jaJudUHA-k  

     Таких міст десятки. А з селами сотні. По них орда пройшла.

    Отак московія і писала історію свою. Все по шаблону як колись Новгород. Місто порушили. Людей вибили та виселили. На їх місце привезли інших людей. Через пусту територію вкрали історію. А щоб зв'язати во єдине то пізнім часом придумали Рюрика. Той Рюрик в жоднім паралельнім джерелі не стрічається. І так далі. Брехня брехню поганяє по усій історії московії. 

 P.S.Не страшно як прийдуть завойовувати вас бандерівці. Страшно коли вас прийдуть "освобождать" росіяни.  (одеська приказка)

Він і вона.

    

  Черкаси. Рання тепла осінь 21 року. Вдень ортопедична клініка. Ввечері блукання кульгаючи затишним центром міста. Отак одного вечора від готелі я приблукав у сквер до пам’ятника Василю Симоненку.  
    

   Усівшись  розглядав сусідів маскуючись поправлянням пов’язки на нозі. Зліва на сусідній лавці - дві бабусі. Праворуч сусідами аж три бабусі. Думаю що моє маскування з пов’язкою було розгадано бабусями ще до того як я його задумав. Мені небезпідставно здалося що вони можуть вгадувати не те що я думаю, а те що буду думати.  За пам’ятником паркові лавки були вільні. Тобто картина така – Василь Симоненко дивиться на мене і бабусь. 
   Вивчивши мене візуально бабусі повернулися до своїх бесід. Насолоджувався теплом ранньої осені. Закрив очі і вслухаючись в їх бесіди. Ті бесіди  перенесли мене в дитинство під радіоприймач з котрого транслюють програму “Театр перед мікрофоном”. Кожна з бабусь говорила про своє. І все те створювало цілісну картину життя їх родин в місті та родичів в навколишніх селах. Такий сценарій важко написати. Хвилин п’ятнадцять отримував задоволення слухаючи їх і раптом вони одночасно замовкли. Відкрив очі. Повільним виваженим кроком до однієї з лавок за пам’ятником підійшов чоловік років 30-ти з величезним букетом троянд. Сів поклавши поряд букет і глянув на годинник.
   Першою до тями після паузи в пару хвилин прийшла одна з бабусь
- В рубашечці …
Далі включилися усі.
- В тухлях …
- З букетом … 
- Женитися хоче….
- Красивий парубок, …
- Трохи вже переходив у парубках …
- Але ж красивий та акуратний … 
- Який букет!!!
- Не те що мій Петро біля клубу нарвав чорнобривців і прийшов свататися… 
- А що айстр не було? Та йому захотілося раніше ніж вони зацвіли.
- …
    На молодому чоловікові дійсно одяг був старанно випрасуваний, стрілочки на штанах, комірець ідеальний, черевики. Бабусі ожили. Вони забули про що говорили у них появився інтерес неабиякий до дійства що починалося і вони вже були її учасниками.
- Побачення!
- Якщо він такий красивий в рубашечці то яка ж вона? 
- Такий з вертихвісткою водитися не буде…
- Це ж вона в якому платті прийде?!
- В квітчастому.
- А може в костюмі?
- Та хто ж в штанях за предложенієм приходить.
- В платі і тухлях …
- ….
   Молодий чоловік поглядав на годинник. Перекладав букет. Навіть зателефонував. Потім витяг маленьку червону коробочку і почав її відкривати і закривати розглядаючи. Мені здалося що я почув як у бабусь застукали серця.
- Чекає.
- Нервує. 
- Я ж казала що предложеніє буде робити.
- В салоні вона зачіску робить.
- От у мене коса була як заміж виходила …
- Свідомо запізнюється, ціну набиває …
- Виховані дівчата не повинні скакати на таке дійство  …
- Хоча б не вкрали такого красеня поки вона в салоні сидить.
- От цікаво яка ж у неї сукня буде.
- Довга. Такому в короткій не потрібна.
- І тухлі на каблучку …
- …
   Я в думках був учасником цих діалогів в очікуванні на сцену появи панянки. Мені навіть здавалося що пам’ятник Василя Симоненка теж з цікавістю чекав на розв’язку цієї святкової події в житті двох людей. 
    Бабусі знов раптово замовкли. На майданчику з’явилася молода пані. Вона повільно йшла до нашого героя котрий підводився з лавки не відводячи від неї очей. Здалося що я чую як бабусі затамували подихи а їх серця зупинилися. Нарешті пролунала перша фраза котра перервала тишу.
- В  пижамі!
    Інша бабуся лише секунд через десять тиші  змогла уточнити деталі лука (стилю одягу) панянки вимовивши наступну фразу.
- В майочці!
   І знову запанувала тиша в котрій наші герої покидали майданчик.  
   За півхвилини дискусія ожила і вибухнула з новою силою. Використовувалися цікавезні словосполучення для характеристик подій і героїв. Перша  фраза нової дискусії продублювала попередню сказану майже півхвилини тому. 
- В пижамі!...
    Я покидав майданчик під гудіння розмов бабусь. До мене у них вже не було ніякого інтересу. У них була гаряча тема для обговорення. 
   Черкаси. Рання тепла осінь 21 року. Словесна хвотографія. 
P.S. Прошу вибачення у героїв цією події за підглядування, підслуховування і фотографування. Але все того вечора було красиво і усі були чудові. Це була осінь перед зимою. Зимою в котрій прийшла активізації війни. Війни котра вже йшла з 14-го року.

     В основу створення монумента покладені вірші поета 

   «Спади мені дощем на груди» та «Ти знаєш, що ти — людина?».