Троянка ( Легенди Чорного лісу)

   "Чорний ліс в даний час складає лише залишки великих лісів, років за сто покривали простір від так званих Кучерових-Буєраків до нинішнього поміщицького села Пантазіївки. Поселення Дмитрівка, село Христофорівка та інші стояли колись у лісових хащах, які винищені до кінця минулого століття." ((Єпископ Арсеній (Іващенко). Чорний  ліс та його околиці)

    Єпископ писав про ліс в кінці 1800-х років. Перед селом Пантазіївка було село Миколаївка. А між  цими селами південно-західніше на горі за залишками одного з колишніх відрогів Чорного лісу (котрий зветься Миколаївським лісом) залишки майже зниклого села Троянка.

    Колись на початку 70-х я чув декілька раз фрази – “на старій могилі стояв хрест з не нашого дерева”,  “колиска з не нашого дерева”.  Що то за чуже дерево? Може чумаки привезли? А може вози розібрали котрі десь в чужих краях ремонтували? Хто про те знає?

    Пройшов час і стрічається мені запис – “Серед місцевих жителів з вуст — у вуста передавалися історії про те, як після загибелі гетьмана Оліфера Голуба (1628) багато козаків, які воювали під його керівництвом, осіли в Троянці. Треба сказати, що серед «місцевих» справді безліч людей носили прізвище «Олефірові».” Запис без посилання на авторство і першоджерело. Але! Навіть за моєї пам’яті люди з прізвищем Олефіров і Олефір дійсно є в цій місцевості й роди їх давні тут. Навіть був генерал-полковник з таким прізвищем в СРСР котрий народився в Троянці.

        “… після загибелі гетьмана Оліфера Голуба (1628) багато козаків, які воювали під його керівництвом, осіли в Троянці.” Гортаю сторінку про гетьмана – “1628 року Олефір Голуб вирушає у свій останній похід на Крим. Чотирьохтисячний козацький загін прибуває морем до Кафи (сучасної Феодосії), де в оточенні турецького війська візира Кантемира перебував хан Шагін-Герай. У битві на річці Сангир козаки перемагають турків, проте в бою разом з гетьманом Михайлом Дорошенком гине і колишній гетьман, славний воїн Олефір Голуб. Їх з почестями поховали у Кафі – очевидно, на грецькому православному цвинтарі. Оліферу Голубу, який поліг в бою, із шаблею в руці, на той час було понад 80 років…” Славний козак був козак Олефір. Походить ім’я його від грецького імені Єлевфе́рій (ἐλεύθερος («вільний», «той, що приносить визволення»).

    “Олефірові” та “не нашого дерева” чомусь не давало спокою. Почав запитувати фахівців  з історії (дуже шанованих і з великим доробком в історичній науці)  – чи могло тут бути село вже в 1630-ті чи може і трішки раніше, бо як правило  селилися та розбудовувалися біля чогось що уже існувало?

      Відповіді були заперечуючи такі припущення.

-          Ні. В той час не могло такого бути.

-          Ні. На підтвердження існування поселень цій місцевості нема жодного документа.

-          Ні. Не могло. Один з вчених веде дослідження що його батьківщина не Стеблів, а десь в Англії.

-          Ні. Таких припущень не може бути. Тому що ….

-          Ні. Однозначно ні.

-          Ні. Це все казки.

     Усі відповіді заперечували існування життя до часів російської цариці Єлизавети.  А у мене не виходили з голови слова та словосполучення – “Олефірові”,“Олефір“, “З не нашого дерева“ та розповідь діда Сухомлина про козацький млин до царів на потічку що по Орловій балці тече в річку Бешку. Не виходило з голови питання – чому на півдні лісостепу в той час не могли жити люди?

     Думки блукали сусідніми селами. Очевидно у них такі ж питання виникали як у мене. В усіх тих селах чомусь офіційна дата заснування така що можна зв’язати з історією московії.

 - За 6 кілометрів хутір Припутна. Він на теренах нинішнього села Мошорине де на початку 1700-х років Козак Климовський написав пісню “Їхав козак за Дунай”.

- За 5 кілометрів Орлова Балка (в котрій козак Орел для побудови першого будинку погукав місцевих людей, хто ті місцеві?).

- За 10 кілометрів Петриківка (Нова Прага) коту у всі часи за місцевою версією вважали що заснував козак Петрик (Петро Іваненко).   

    Та і в інших селах і містечках з усіх сил прив’язка до років котрі можна при в'язати до історії росії.

     Вищенаписане я не можу стверджувати як не можу і заперечувати. Можливо час відкриє свої закриті сторінки історії.   

  

  

"Описуваний нами край містить у собі одинадцять селищ та сіл і сім урочищ, які мають назву колишніх заселень."(Єпископ Арсеній (Іващенко). Чорний  ліс та його околиці)