В
моїй біографії був зовсім короткий проміжок часу, коли мене знали як
ресторатора… Навіть у столиці. Я стрімко ввірвався і наробив короткочасної
тривоги та галасу серед певного кола власників закладів громадського
харчування.
Дві
тисячі восьмий рік. Наше місто на Дніпрі готується до чемпіонату Європи з
футболу. Пожвавлення бізнесу, плани, проєкти, кредити, тендери. Не залишилися
осторонь і ми. Виграний тендер з благоустрою та озеленення стадіону «Арена
Дніпро». Працюю. Поринув увесь у процес виконання робіт. За три місяці —
відкриття нової мегабудови.
Одного
дня — дзвінок зі столиці.
-
… Юрію Миколайовичу, а давайте якось вести діалог. Ви входите в ресторанний
бізнес і доволі потужно...
-
Я взагалі не ресторатор. Ви помилилися.
З
часом — другий дзвінок зі столиці.
-
… Юрію Миколайовичу, давайте переговоримо про перспективи розвитку ресторанного
бізнесу і знайдемо цікаві шляхи, вигідні для всіх...
-
Можливо, є мій тезка якийсь? Вам помилково дали мій номер телефону.
Дзвінок
та й дзвінок. Хтось неправильно записав номер. Весь у роботі, час невпинно
летить до відкриття. Кожен наступний день стає напруженішим і наближає до
непересічної події.
Одного
такого дня на «Арені Дніпро» підійшов до мене молодий чоловік. Привітався. З
посмішкою почав бесіду.
-
Я Вам вчора телефонував і просив зустріч.
-
Так.
-
Ви не повірите. Я 15 хвилин тому підійшов до Вас і відійшов до східної трибуни.
Весь цей час я істерично сміявся.
-
Що викликало у Вас такі емоції?
-
Мене прислали знайти і подивитися, чим Ви займаєтесь. Усі наші у столиці
думають, що ви відкриваєте мережу китайських ресторанів …
І тут я починаю розуміти, що для закріплення рулонних газонів (на схилах) закуплено тридцять тисяч пар китайських паличок і проплачено ще двадцять тисяч пар.
Обдарований двома ящиками суші та деякими
іншими гостинцями, я прощався з менеджером, якого попросили зі столиці знайти
новоявленого ресторатора.

Немає коментарів:
Дописати коментар