субота, 23 листопада 2019 р.

Львівський сон

(епізод кіносценарію)
Залізничний вокзал. Пізній осінній вечір.  Шлях в місто крізь дощ. Готель. За вікном мокрий і сонний Львів. Котрий змушує закрити очі, передаючи свою мокру сонливість. І в
тій сонливості приходить до мене  львівський сон.
  … йду  від готелі вулицями міста. Де йшов і чому? З якими думками?  Йду бруківкою, між мокрих стін будівель під низьким небом. І бачу собор.  Ввійшов в його сіро-золотий простір. Зліва, під стіною навколо священника з десяток чоловіків, в військовій формі. За ними дошки з фото, над котрими березовий хрест і Христос на жовто-блакитному прапорі. Священник читає молитву. Чоловіки схиливши голови тихо за ним повторюють.  Обвітрені обличчя, глибокі очі, придавлені плечі, … Фронтовики. Поминають товариша, котрий не прийшов з російсько-української війни.
Запалив я свічку. І разом з фронтовиками за священником повторював: “… Хай вороги наші будуть перед лицем воїнства нашого, вірного Тобі, як порох перед лицем вітру, й Ангел Твій сильний хай зневажає і проганяє їх. Хай попадуть вони в сіті, яких не сподіваються, і хай попадуть у пастку приховану, страх хай сповнить їх, і хай впадуть вони під ноги синам Твоїм, воїнам і захисникам нашим, і хай переможені нами будуть."
Знов мокрі стіни будівель. Мовчазні перехожі. Бруківка. Другий Храм. Великий простір. Тиша. І лише священник і середніх років пан. Той пан схилив голову і склав  долоні, просить благословити. Можливо на справу, можливо в дорогу,…
Запалив я свічку. “І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш долом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати.”
Бруківка … І третій храм з темними стелями, стінами і темною позолотою. В нім люди із тим що викрила їх совість, до сповіді чекають. У кожного своя доля і у кожного своє горе. Стоять в надії на примирення з Богом. Кожен  хоче пройти через сповідь і каяття. Кожен хоче випросити в Господа кращої долі.
Запалив я свічку. “Пошли мені ясне пізнання того, чого від мене жадаєш, і зміцни волю й силу все те виконувати. Захорони моє серце перед спокусами і навчи мене пізнати твою волю і вірно сповняти її в моєму житті. Господи Ісусе Христе, умилосердися надо мною.”
Крізь сірість неба- сонце. Знову  вулиці і місто, трамвайні колії.. У четвертому храмі вінчання. Перед олтарем люди і священник благословляє на подружнє життя.  Господь своєю присутністю з'єднує душі в єдине ціле.
Запалив я свічку. “…у мирі і злагоді, благословенно й щасливо прожили разом усе своє подружнє життя. Через Господа нашого Ісуса Христа, Якому належить вся слава - з Отцем і Святим Духом, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.”
І був у п’ятому сімсотлітньому храмі, там дитину хрестили. Щасливі батьки, щасливі хрещені батьки. І чутно мені було : “Господи Ісусе Христе, Сину Божий. Назви мене хрещеним батьком… ,  Назви мене хрещеною матір’ю і благослови на допомогу чаду у важкі дні… 
І ще в першому храмі горіла свічка коли я запалив  свічку в п’ятому. “Отче наш, сущий на небесах!  …” І було у мене переді мною  п`ять церков. І було переді мною п’ять служб Божих. І горіло перед очима моїми п’ять свічок. І були перед очима люди такі як вони в Храмах і поза ними. І було у мене перед очима  життя…
… вранці йшов у справах, роздумуючи над сном. Розглядав будівлі і бруківку під ногами, зазвичай привітався з військовими що йшли на зустріч. А за півхвилини я став як вкопаний. Оглянувся, військові входили в Храм. Підсвідомо я вже йшов за ними.  Ввійшов в  сіро-золотий простір храму. Зліва, під стіною навколо священника з десяток чоловіків, в військовій формі. За ними дошки з фото, над котрими березовий хрест і Христос на жовто-блакитному прапорі… 
І було у мене переді мною  п`ять церков. І було переді мною п’ять служб Божих. І горіло перед очима моїми п’ять свічок …


(В епізоді  йде мова про приїзд до міста Львова канадійського українця. Котрий далі їхатиме на Донбас де загинув його товариш з котрим ріс в дитинстві. Розповідь ведеться від першої особи.)

1 коментар:

  1. "...І я бачив, що Агнець зняв першу із семи печатей, і я почув
    одну з чотирьох тва­рин, яка говорила ніби громовим голосом:
    іди і дивись.
    Я глянув, і ось, кінь білий, і на ньому вершник, який мав лук,
    і дано було йому вінець, і вийшов він як переможний, і щоб
    перемогти.
    І коли Він зняв другу печать, я чув другу тварину, яка
    говорила: іди і дивись.
    І вийшов другий кінь, рудий, і тому, хто сидить на ньому, дано
    взяти мир від землі, і щоб убивали одне одного; і дано йому
    великий меч.
    І коли Він зняв третю печать, я чув третю тварину, яка
    говорила: іди і дивись.
    Я глянув, і ось, кінь вороний, і на ньому вершник, який мав
    мірило у руці своїй. І чув я голос посеред чотирьох тварин,
    який говорив: мірка пшениці за динарій, і три мірки ячменю за
    динарій; єлею ж і вина не пошкоджуй.
    І коли Він зняв четверту печать, я чув голос четвертої твари­ни, що говорив: іди і дивись.
    І я глянув, і ось, кінь блідий, і на ньому вершник, якому ім’я
    “смерть”; і пекло ішло слідом за ним; і дана йому влада над
    четвертою частиною землі – умертвлювати мечем і голодом, і
    моровицею, і звірами земними.
    І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі
    убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали.
    І викликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Владико Святий
    і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за
    кров нашу?
    І дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони
    заспокоїлися ще на деякий час, доки і сотрудники їхні, і
    брати їхні, які будуть убиті, як і вони, доповнять число.
    І коли Він зняв шосту печать, я глянув, і ось, стався великий
    землетрус, і сонце стало темне, як волосяниця, і місяць став,
    наче кров. І зірки небесні попадали на землю, як смоковниця,
    струшувана сильним вітром, обсипає незрілі смокви свої. І небо
    зникло, згорнувшись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися
    з місць своїх.
    І царі земні, і вельможі, і багаті, і тисячоначальники, і
    сильні, і всякий раб, і всякий вільний сховались у печери і в
    ущелини гір, і кажуть горам і каменям: упадіть на нас і
    закрийте нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, й від
    гніву Агнця; бо прийшов великий день гніву Його, і хто може
    встояти?.."

    Одкровення Івана Богослова, 6:1-17

    ВідповістиВидалити