Електронний ключ

Міняються часи, міняються призначення тієї чи іншої діяльності. Колись бухгалтерська звітність існувала для ведення обліку, на основі якого можна було аналізувати господарську діяльність і будувати плани на майбутнє. Сотні тисяч рахівниць цокали кісточками, тріщали арифмометри, бігали пальці по клавіатурах калькуляторів у пошуках цифр. Звіти до вищестоящих управлінь мали чималий об’єм.

Пройшли ті часи, і бухгалтерська звітність — вже не зовсім звітність, а новий вид бізнесу. Не минає й місяця, щоб щось не мінялося або не доповнювалося. Нововведення в податках, формах обліку і формах звітності тягнуть армію бухгалтерів до платних навчань і семінарів, купівлі нових комп’ютерних програм і бланків…

Час іде, прогрес не зупинити. Невідоме слово “електронний ключ” з’явилося на теренах нашого сільського району. Річ корисна, прогресивна, але далеко не всім приватним підприємцям потрібна. Раніше дівчина з канцтоварів у податковій за невелику платню набирала на дискету результати діяльності, і той звіт несли в сусідній кабінет. А тепер набраний звіт не переносять на дискету, а відправляють електронною поштою. Підприємці ніяк не вірять отриманим квитанціям з комп’ютера — вони все одно йдуть у сусідній кабінет і просять поставити штемпель на паперову копію.

Здавав і я перший звіт із застосуванням нововведення. У канцтоварах мені набрали форму і відправили її електронкою. Пішов слідом за електронним звітом до сусідньої кімнати за відміткою про здачу. Біля віконця стояв Петро Петрович — поважна людина в районі, з невеличкого села за станцією. Дідуган шістдесяти восьми років, ростом вище середнього, широкий у кістках, з величезними руками. Заробляв Петро Петрович на життя кушнірством. Слава добра про нього трималася в районі вже не один десяток років.

Зігнувшись над віконцем, він вів діалог з працівником податкової:

- Люба доцю, прийми звіт по другій групі.

- Петре Петровичу, з цього місяця звіти здаються в електронній формі!

- То як?

- По електронній пошті. Вам потрібен електронний ключ.

- Люба, ти про що?

- Вам потрібен ключ, такий, як у цього чоловіка, — і вказала на CD, що я тримав у руці.

- Доцю, то дзеркальце в нього. Не смійся з діда. Прийми звіт.

- Вам потрібен такий ключ, і ви його повинні отримати.

- Люба, той ключ, що мені потрібен, вже і не отримати, і не купити.

- Петре Петровичу, йдіть до Наді в 212 кабінет, вона вам допоможе в отриманні ключа.

- Люба доцю, а може, ти сама сходиш? Я тобі черевички з доброго хутра пошию, по хаті ходитимеш, ніжки в теплі будуть.

- Діду Петро, ідіть до Наді! У неї там схвалено все, отримає вам ключа. А я завтра заскочу, ногу поміряєте, бо вже зносилися зовсім капці.

- Заскакуй. Ти ж тільки подзвони Наді, що я вже йду.

Пішов Петро Петрович на другий поверх, роздумуючи вголос про роль електронного ключа в його житті та податкової інспекції взагалі. Пішов дізнаватися, як те дзеркальце отримати. І байдуже всім, що закон дозволяє здавати звіти всіма зручними способами. Працюй, плати і пильнуй, щоб усе вчасно і у правильній формі. Так це ж наша податкова в сільському районі. А що там у місті твориться?

Як раніше було все добре і зрозуміло: приїхав у район, здав звіт, зайшов у пельменну, а потім на станції — в перукарський салон, купив гостинця, почув новини…

Мине час, і “електронний ключ” стане нормою, нікого не дивуватиме, але романтика звітності буде вже зовсім не та.

2012