Небо упало в Дніпро.
Зорі лежали на порогах
під водою.
Сірий мокрий дощ гасив по
хвилях одинокі відблиски берегових вогнів.
Ніч вкрала скелі, дерева,
річку, небо, зорі й принесла дощ, що переходив у мокрий сніг.
Дніпро із зорями в серці,
вкритий небом, лежав під дощем.
Лише маяк на Кодацьких
порогах вперто крізь морок посилав своє світло, котре крала мокра ніч.
Він, як кинутий солдат,
до останнього виконував наказ: указував баржам шлях до вирію — до теплої води.
Важкими льодяними
краплинами по небу в Дніпрі йшла від нас Осінь.
Важкими крижаними
сніжинами по небу в Дніпрі йшла до нас Зима.

Дуже подобається
ВідповістиВидалити