Який у вас урок діти?

Кінець 80-х. Обласний центр. Заїхав після своїх справ до одного із закладів управління освіти, щоб забрати завуча нашої школи. Завуч ще був зайнятий, і я зайшов до однієї з кімнат, щоб зачекати. В кімнаті за одним зі столів сидів дуже літній пан, гортаючи сторінки часопису.

Впізнав цього пана. Коли я вчився в третьому класі, він приїздив до нашої сільської школи з перевіркою. Привітався з ним. Попросив дозволу поставити йому запитання. Звісно, він не пам'ятав одну зі сотень своїх перевірок. Але школу знав і залюбки говорив, відповідаючи на запитання і запитуючи сам. Я ж ставив, як мені здавалося тоді, розумні запитання, переходячи від одного до іншого. І між черговим і наступним запитанням, щоб перехід не був різким, задав майже підсвідомо хтозна-яке питання.

-  А який критерій для поділу вчителів на категорії?

- Я не знаю, Юрію, того критерію і того, як ділять. Знаю інше. Вчителем треба народитися. Якщо ти, Юрію, будеш багато працювати над собою, то можеш стати викладачем. Ну а коли, Юрію, тобі нічого не дано, то будеш педагогом.

У цій бесіді того дня це було найнедолугіше запитання і найцінніша відповідь. Як технолог я зрозумів один з освітянських секретів.

Повертаючись додому, слухав завуча про нараду, а в пам'яті згадував нашу першу зустріч із літнім паном 1976 року. Тоді я був серйозним чоловіком, котрий закінчував третій клас. Носив сандалі, піджак і штани на виріст. Мав моднячу зачіску — «чолочку».

Того року одного весняного дня на урок до нас прийшов цей пан. Привітавшись, він спитав дозволу у нашої учительки поставити нам запитання.

-  Який у вас урок, діти?

-  Математика! — хором відповіли ми.

- Добре. А скажіть мені, скільки буде дев'яносто дев'ять плюс дев'яносто дев'ять?

- Двісті мінус два... — хором відповіли ми.

- Які розумні дітки й хороший вчитель.

Подякувавши, він попрощався й пішов.

Це нині я розумію, що гірше було б, якби ми почали додавати в стовпчик. Він перевірив нашу логіку і те, чи вчитель вчить нас думати. Затративши на це всього декілька хвилин.

Повернувшись зі споминів, продовжив мовчки слухати завуча про нові журнали позашкільної роботи та правила ведення документації, котрі їм доводили на нараді.