Який у вас урок діти?

   Кінець 80-х. Обласний центр. Заїхав після своїх справ у один з закладів управління освіти, щоб  забрати завуча нашої школи. Завуч ще був зайнятий і я зайшов до одної з кімнат, щоб зачекати. В кімнаті за одним зі столів сидів дуже літній пан гортаючи сторінки часопису. 

   Впізнав цього пана. Коли вчився в третьому класі він приїздив в нашу сільську школу з перевіркою. Привітався з ним. Попросив дозволу, щоб запитати його. Звісно він не пам'ятав одну зі сотень своїх перевірок. Але школу знав і залюбки говорив відповідаючи на питання і запитуючи. Я ж задавав як мені здавалося тоді - розумні запитання переходячи від одного до іншого.  І між черговим і наступним запитанням, щоб не був різкий перехід задав майже підсвідомо хтозна-яке питання.

- А який критерій для поділу вчителів на категорії?

- Я не знаю Юрію той критерій і як ділять. Знаю інше. Вчителем треба народитися. Якщо ти Юрію будеш над собою багато працювати, то можеш стати викладачем. Ну а коли Юрію тобі нічого не дано то будеш педагогом.

   В цій бесіді того дня це було найнедолугіше запитання і найцінніша відповідь. Як технолог я зрозумів один з освітянських секретів.

   Повертаючись додому слухав завуча  про  нараду, а в пам'яті  згадував першу зустріч нашу з літнім паном 1976  року. Тоді я був серйозним чоловіком котрий закінчував третій клас. Носив сандалі, піджак і штани на виріст. Мав моднячу зачіску "чолочка".  

    Того року одного весняного дня на урок до нас прийшов цей пан. Привітавшись він спитав дозволу у нашої учительки поставити нам питання.

- Який у вас урок діти?

- Математика! -  хором відповіли ми.

- Добре. А скажіть мені скільки буде дев'яносто дев'ять плюс дев'яносто дев'ять?

- Двісті мінус два ... - хором відповіли ми.

- Які розумні дітки й хороший вчитель. 

   Подякувавши він попрощався й пішов.

   Це нині я розумію що гірше було б коли б ми почали в стовпчик додавати. Він перевірив на логіку нас і чи вчитель вчить нас думати. Затративши на це все всього декілька хвилин. 

   Повернувшись зі споминів продовжив  мовчки слухати завуча про нові журнали позашкільної роботи та правила ведення документації  котрі їм доводили на нараді.